Обвал гривны не менее опасен, чем российская окупация

Обвал гривны не менее опасен, чем российская окупация

Влащенко: События последней недели заставляют нас задуматься о вещах концептуальных. Есть ли у нас ресурс на изменения, на реформы? Есть ли у нас право на войну и мир? Об этом и о многом другом – с экс-народным депутатом Украины и экс-министром обороны Анатолием Гриценко.

Влащенко: Здравствуйте. Какие, с вашей точки зрения, сигналы мы получили после переговоров в Москве и после конференции в Мюнхене?

Гриценко: Підсумку ще немає. Є певні сигнали. Я це бачу так, що Путін намагається перехопити ініціативу, відсікти США. Він думає, що Меркель і Олланда йому буде легше переконати, залякати, знайти якесь рішення, щоб залишити США в стороні й Україні нав’язати те, що хоче він. Він надіслав листа лідерам двох держав зі своїми пропозиціями, як кажуть, там сторінок 13 «хотєлок». Вони злякалися і приїхали до Києва. З того, що сказали вже Меркель і Олланд,  я бачу бажання не допустити широкомасштабної війни: віддати перевагу своєму власному європейському спокою та інтересу за рахунок, в тому числі, і України. Уже сказав Олланд, що вони пропонують встановити демілітаризовану зону, без озброєнь і без військ, шириною приблизно70 км. З обох сторін.

А кто помешает представителям российских регулярных частей, сепаратистам пересекать эту линию? Кто и как сможет это контролировать?

Путіну вірити, в принципі, не можна. Ні про які гарантії взагалі не може йтись. Вже навіть Порошенко, який найбільше схильний до компромісу, Путіна наївся. Тому що навіть те, що підписувалося, не завжди вигідне Україні, не виконується. Тому гарантій, що Путін виконає те, що підпишуть – нема. Була суверенна держава Україна, в кордонах, які визнані усією світовою спільнотою. Путін окупував Крим, частину Донбасу, спираючись і підтримуючи терористів,  і тепер вихід тільки один – треба звільнити нашу територію, відновити нам контроль над своїм державним кордоном, відновити дію українських законів на всій території, а потім відновити нормальне життя тих людей, які зараз страждають там і які від страждань поїхали і страждають в іншому місці вже близько мільйона людей.   Бажано, щоб акт агресії, який вже засуджений, по факту, і санкціями, і зневажливим ставленням до Путіна, але це злочин, і за це треба карати, бо загинуло дуже багато людей. От тоді буде мир, стабільність, спокій, надовго, і не тільки  в Україні, а всюди. Ясно, що це завдання, особливо стосовно Криму, може досягатися тільки поетапно. Зараз йдеться,  насамперед, про Донбас. Якщо Меркель і Олланд пропонують зафіксувати лінію вогню, припинити вогонь і навколо неї розійтися на 70 км, то я категорично проти. Це треба робити тільки вздовж державного кордону України, контроль над яким ми повинні відновити. Треба з міжнародними спостерігачами його контролювати і звідти на 70 км розійтися. Це нормально. 70 км це максимальна дальність системи залпового вогню. Хоча і це не гарантія. Тому що, якщо ми відсунемо від нинішньої лінії вогню на 70 км свої війська, то тоді в ту зону підпадають і сусідні області. Знаючи підступність Путіна і його підконтрольних терористів, вони можуть підривати Харківську обл., Дніпропетровську, Херсонську і т. д.  На це йти не можна. На президентові величезна відповідальність, і навіть якщо Путіну, Меркель, і Олланду це до вподоби це інтереси України, і ми повинні  їх відстоювати. Так само, коли йдеться, щоб ми фінансували зі свого бюджету терористів, які самі там будуть утворювати владу, і ще Путін наполягає, щоб ми в Конституції зафіксували статус тих «республік».

Удалось ли нам создать на сегодня стратегию обороны страны? Почему нет закона об обороне? И удалось ли нам создать модель новой армии?

Відповідальність має прізвище. Закон про оборону є. Є і всі інші базові закони, які визначають – хто, що. Під час проведення АТО прийняли мій закон, який лежав пару років, це стосується родин тих, хто загинув або отримав поранення на фронті. Так от, для них з першого січня цього року вдвічі має бути збільшено розмір соціальної допомоги, якщо ці члени родини непрацездатні. Я ставив пряме публічне питання, звертаючись і до президента, і до коаліції – затвердити державну програму Збройних сил, внести зміну у воєнну доктрину, стратегію національної безпеки. Рішення не потребують голосування в парламенті. У коаліційній угоді записано,  що у четвертому кварталі минулого року прийняти нову редакцію воєнної доктрини і нову редакцію стратегії національної безпеки. Саме тому, щоб врахувати нові, реальні загрози, яких раніше не було. Я стверджую, що через неприйняття тих документів і за відсутності відповідних дій вищого керівництва один фінансовий рік, 2015, уже практично втрачено. В тих змінах треба визначити вже не ймовірних, а реальних противників, зафіксувати створення сил спеціальних операцій, зафіксувати підготовку армії до стандартів НАТО. Чітко зафіксувати, які види техніки ми будемо виробляти самостійно, які в кооперації з кимось,  із ким саме. Які будемо купувати і в кого саме. Зафіксувати принцип комплектування армії – це буде знову призов чи це буде контрактна професійна армія. Чи буде змішана, в якій пропорції? Ці питання потребують відповіді. І відповідальність зараз на президентові.

Все реформы, которые мы начали, у нас нет там законодательной основы.

Я не бачу реформ. Таке враження, що головна реформа зараз – це перевірити, де межа терпіння і міцності у людей.

Вы не изменили свою позицию о вступлении Украины в НАТО? Для нас реальна эта задача на ближайшее десятилетие?

На Євразійському континенті є два воєнно-політичних союзи – НАТО і Ташкентський договір на чолі з Росією. Ще був варіант – позаблоковість. Я бачу з точки зору більш швидкої перспективи,  ніж вступ в НАТО, це – встановлення союзницьких відносин, де були б зафіксовані принципи і зобов’язання військової і військово-технічної допомоги, насамперед з двома державами-членами НАТО: США і Британією. Це дві держави, які поставили свої підписи під гарантіями нашої безпеки у 2004 році. І не виконали свої зобов’язання. Якщо США будуть дивитися, що дипломатичні зусилля нічого не дали, то вони можуть надати допомогу, не питаючи ЄС. Але поки воєнний конфлікт, поки ми не піднялися в цивільних секторах, бо критерій вступу в НАТО практично ідентичний вступу в ЄС, там де є цивільний сектор. А коли вступимо, і чи вступимо, то вже будуть вирішувати не нинішні керівники.

Причина обвала курса – это не только состояние нынешней экономики, не только война. Какие могут быть последствия такого катастрофического обвала гривны?

Це вкрай небезпечно. І це не менш небезпечно, ніж російська окупація. Рік тому долар коштував 8 грн. Зараз – 24-26. Зовнішні ринки не обвалилися втричі, ми не втратили дві третини економіки. У нас забрали Крим, але з Кримом у нас забрали зобов’язання платити там пенсії. У нас обвалили зв’язки металургійного комплексу, тому що забрали частину Донбасу, але це оцінюють як 10-15% падіння. Ми стали менше купувати газу – менше валютних витрат. Треба визнати, що призначення Гонтарєвої – це була помилка. Крадуть, як і крали, десятками мільярдів. На превеликий жаль, є кілька банків, фаворитів, які на всьому тому годуються. Це підриває довіру до влади загалом. Люди ставлять питання, чому вони воюють, а там хтось краде. Рівень корупції в країні майже через рік після Майдану не зменшився. Коли зараз, обвалюючи гривню, зменшили втричі можливість для людей нормально жити, вдарили всіх, але що особливо небезпечно – середній клас. Ніхто не міг закласти рік тому падіння гривні втричі. І тому, хто мав відношення до імпорту, до валютних кредитів, вони всі «випали в осадок». Це небезпечно тим, що більше і більше людей стає залежними від держави. Від бюджету, від субсидій. Люди, які думають про виживання, в них мало часу залишається думати про свободу, про права. Їх вже переводять в категорію, близьку до тварин, що неприпустимо для країни. Всю ту силу, весь порив людей, які були під час Майдану і після нього, вони пустили в «свисток», і це важко простити.

Мне кажется, что сегодняшняя наша политическая элита не соответствует запросам общества. Народ показал себя как зрелый народ, когда вышел на Майдан. Что сделать для того, чтобы, наконец, пришли другие люди и чтобы начались реформы?

Насправді зараз стоїть питання – чи ми залишимося як держава взагалі, чи ми зникнемо з карти.  Ті люди, які зараз керують державою, забули, не відчули, але точно відстають від запитів суспільства. Це виявилося не після їхнього призначення чи обрання, а це було видно ще по Майдану. Майдан пішов далі, ніж сцена Майдану. В такій ситуації мала б бути не абияка супервідповідальність і усвідомлення, що кожен твій день, кожна робоча секунда мають бути не просто результативними. Отой запал людей, оці сподівання хоч частково мали бути підкріплені практичними результатами. Зараз будь-хто, хто буде вимагати або рекомендувати зміну влади, він зразу агент Путіна і Кремля. З іншого боку, об’єктивно, коли «брат у ворот», не найкращий час втягуватися у виборчу кампанію, яка буде тривати кілька місяців. Ті, хто зараз у владних кріслах, повинні усвідомити свою міру відповідальності. Їх до того будуть спонукати  не тільки настрої людей, але і Захід, який дає гроші.

Какова, с вашей точки зрения, причина того, что вы выпали с обоймы официальной политики?

Можливо, не в той час зробили ставку на високий рівень громадянської свідомості. Не треба людям зараз відкритості, відсутності зв’язків з олігархами. Плюс доступ до «ящика», якого в нас не було. Ми зробили ставку на тих людей, які спроможні думати, робити свідомий вибір. Але голосують не тільки вони, а й інші. І тих виявилося більше.

Почему вы не хотите участвовать в войне как офицер с опытом?

Я хотів і запропонував це ще в кінці лютого. Я готовий був бути Верховним головнокомандуючим, і я втримав би Україну. Я не чекав, коли мене кудись запросять, я сам прийшов до Тенюха, бо знав, що в нього малий досвід, і близько п’яти діб сидів поряд, щоб допомогти і взяти під контроль міністерство. Так само пішов до Наливайченка, виклав своє бачення АТО. Так само пішов до Турчинова, виклав, що треба робити, на мій погляд, і що буде, якщо цього не робити. Мене вислухали, подякували і потім не зробили нічого. Тому я вийшов публічно і сказав, що це зрада, і за це треба саджати. Якщо говорити про службу чисто на фронті, армія – це професіонали, і не треба принижувати. Теоретично можна мене, в 57 років, відправити піхотинцем. В армії є військові професії. У мене дві професії військові. Перша – інженер по експлуатації авіаційного обладнання. Такі люди там зараз не потрібні. Друга – оперативно-стратегічна. Мене могли б, теоретично, призначити міністром оборони. Я взяв би цю відповідальність і робив би це. Оскільки такого немає, то я можу тільки радити. За цей час, розуміючи, що у солдатів немає нормальних карт, ми налагодили їх випуск. І завдяки волонтерській допомозі вони їх мають.

Вы не уходите из политики?

Я – громадянин із твердою громадянською позицією.

На следующих выборах вы будете повторять попытку вернуться в официальную обойму?

Якщо буде запит на Гриценка і «гриценків», то відповідь – так. Якщо буде запит на тих, хто проводить реформи в режимі розмов, тоді – ні.

А есть какие-то украинские политики, с которыми вы могли бы сотрудничать? Есть люди, которым вы доверяете?

Найбільш екстремальним з точки зору перевірки таких властивостей був Майдан. На Майдані поряд були Балога, Катеринчук і багато інших. А якщо говорити  про співпрацю взагалі, то домовлятися треба, в тому числі і з представниками опозиції.

Возникает ли у вас желание, время от времени, уехать из Украины?

Ні.

Где служит ваш старший сын?

На сході. Він командир  взводу, старший лейтенант. Охороняє один з аеродромів, вже дев’ятий місяць.

Есть ли у вас обида на электорат по результатам последних выборов?

Образи немає. Є досада.

Какая книга за последний год произвела на вас наибольшее впечатление?

З’їв кілька десятків детективів. Мабуть, ще раз я перечитував «Искусство управления государством» Тетчер. Вона не просто голова держави, а лідер.

Когда вы последний раз общались лично с Порошенко?

Тижнів за три до завершення виборчої кампанії.

С Яценюком?

Дуже давно.

Вы проживаете в собственном доме или на государственной даче?

Ми живемо у квартирі дружини, в районі Виставки.

С кем из украинских политиков вы дружите домами?

Ні з ким.

Правда ли, что, будучи министром обороны, вы заказывали оборудование, а именно единую автоматизированную систему управления, у компании вашего сына?

Ні. Це був повністю прозорий рух коштів, величезна робота. Але, на превеликий жаль, її зупинили.

Три самые большие проблемы Украины?

Завдання, які треба вірішити: зупинити російську агресію. Реформа енергозбереження, щоб забути за російський газ, рішуча боротьба з корупцією і реформування судової системи – вони  пов’язані.

Спасибо большое. 

 

 112.ua

 

%d такие блоггеры, как: